Використання силових кабелів датується понад століттям. У 1879 році американський винахідник Т.А. Едісон обернув джуту навколо мідного стрижня, нанизував його в залізну трубу, а потім наповнив його асфальтовою сумішшю, щоб створити кабель. Він встановив цей кабель у Нью -Йорку, піонерську підземну передачу живлення. Наступного року британський винахідник Callender винайшов асфальт - просочений папір - ізольований кабель живлення. У 1889 році британський винахідник SZ Ferranti заклав нафту 10 кВ - просочений папір - ізольований кабель між Лондоном та Дептфордом. У 1908 році Великобританія завершила кабельну мережу 20 кВ. Силові кабелі стали все більш широко використовуються. У 1911 р. Німеччина встановила висоту 60 кВ - кабелі напруги, позначаючи початок розвитку високих - кабелів напруги. У 1913 році німецький винахідник М. Хохстедт розробив фазу - екранованих кабелів, що покращило розподіл електричного поля всередині кабелю та усунув тангенціальну напругу на ізоляційній поверхні, відзначаючи віху в розробці силових кабелів. У 1952 р. Швеція встановила 380 кВ ультра - кабелі високої напруги на його північній електростанції, що відзначає перше застосування ультра - кабелів високої напруги. До 1980 -х років було створено 1100 кВ та 1200 кВ ультра - кабелі потужності високої напруги.
